*

Затремтіла  скеля.
Шарудить  діброва.
Миготить  на  небі  зірка  чорноброва.
По  ярам  холодним  бігають  лисиці.
В  далині,  за  небом  мріють  блискавиці.

У  зеленім  гаї  соловей  співа,
На  землі  під  раєм  діються  дива.

Ходить  дивотворець  у  гаю  в  ночі.
Весело  сміється,  заклика  дощі.
Криками  й  камінням  жаб  в  ставку  ляка.
Свіжої  водиці  вип'є  із  струмка.

І  від  див  втомившись  упаде  в  траву.
Стріне,  відпочивши,  зорю  світову.

Зловить  перший  промінь  –  сонячну  сльозу.
І  піде  шукати  золоту  козу.

Може  десь  і  знайде.  Але  деж  той  світ,
Де  весь  час  дивує  вишень  білий  цвіт?
І  сніги  не  тануть  і  весь  час  весна,
Сонце  полум'яне,  ніч  завжди  ясна.

Мріє  дивотворець,  та  не  вміє  жить.
На  землі  сміється,  на  місяці  спить.
В  страху  не  тікає  і  хова  любов.

Сонце  вже  лягає.  Та  чи  встане  знов?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154830
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.11.2009
автор: Fedotik