Тремтячі звуки у тьмі світу
Мене розбудили у дальній політ.
Закривши душу,візьму в руки,
Немов сльозами солодкої муки
Я тихо крикну від розлуки.
Мене всередині усе болить.
За мить не виростуть у мене крила.
Я з часом розчинюся,мов пісок,
Я вип'ю каву із думок,
Я дотягнуся до чужих зірок...
Лише б пітьма мене не охопила!
Десь в глибині бездушного єства живуть емоції:
кохання болючого мого,
холодної осені,літа далекого,
болю нестерпно глибокого...
Усе для деградації!
Страждання - чорна тінь кохання!
Немає мого вітру без душі,
Навколо ллють одні дощі,
Маленькі очі - погляди страшні...
Мене чекає крик й тяжке зітхання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154824
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.11.2009
автор: k-ivanka