два голоси Надія Дейнека-Олексій Тичко

Два  голоси.

Надія  Дейнека  і  Олексій  Тичко.  


Я  заблукала  в  лабіринті  снів  і  мрій,
несила  опиратися  коханню.
Ти  пригорни  мене  до  себе  і  зігрій.
Вже  стільки  весен  я  була  в  чеканні.
Гарячий  подих...Ніжний  дотик  рук.
Пливе  по  тілу.  Серце  завмирає.
Ти  в  божевіллі    чар  солодких  мук.
Я-  у  полоні  неземного  раю!
Ми  розчинились  в  мареві  бажань,
Злилися  в    щасті  під  покровом  ночі.
І  вже  нема  ні  страху,  ні  вагань.
 Я  з    лабіринту  йти  назад  не  хочу...
                                             ***
Ти  залишайся  ще  надовго  в  лабіринті,
ще  пригортайся  і  торкай  мене  в  цю  мить.
Тіла  і  душі  для  кохання  в  нас  відкриті,
не  наша  осінь  за  вікном  щось  гомонить.
Гарячий  подих,  ніжні    фарби  насолоди,
по  тілу  руки,  для  яких  нема  межі..
В  полоні  чар  від  ще  не  втраченої  вроди,
питаю:»  Ти  це  ,чи  осінні  міражі?».
Якби  навічно  залишатися  в  тенетах,
у  царстві  світлім  насолоди  і  бажань,
щоб  потонуть  в  яскравих  піках  і  моментах,
піти  з  реальності  надовго,  десь  за  грань….
07.11.09.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154673
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.11.2009
автор: Олексій Тичко