ти дерево гіллям колючим мене
туди забери де біль моя мине
незбагненна
і снігом ти чорним засип мої сни
заклей мої очі склом вітру тісним
надто темним
хай крізь мої мрії минають літа
і сиві три зими з теплом виміта
світлом тіней
світанком розтану останнє життя
віддам на пробудження та каяття
у грі ліній
це сон пробудись від земних сподівань
умийся росою у цю світлу рань
розплющ очі
не падай за ними не слухай німих
і годі чекати щоб вітер твій стих
неминучий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154543
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.11.2009
автор: Eileen