Я й досі не розумію, що то було:
Довкола все жовкло, а в душі цвіло
І зорі, ясні зорі падали під ноги
І просили у мене…
Просили любові
І я з тою любов'ю піднімав їх руками
І на небі садив,
садив зоряний сад
Аби восени плід його скуштувати,
Як, щастя, почнеться рясний
зорепад
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154077
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.11.2009
автор: Санчо (В Міхєєв)