Ми всі лиш люди,
З тисячею масок,
Які ховають наші почуття…
В яких ми потрапляємо до казки,
З якої викидає нас життя…
Ми всі лиш люди,
Часом дуже грішні,
Які не знають норм цього життя…
І обирають все стежки новіші,
З яких вони не знають вороття…
Ми всі лиш люди…
Люди і не більше…
Які весь час у мандрах без кінця…
У пошуках щасливої доріжки,
Яка дарує щастя по вінця…
Ми всі лиш люди…
Більшим ми не станем…
І нам не бути у числі святих…
Прийшли у світ цей вперше і востаннє,
Аби пізнати смак земних утіх…
Ми всі лиш люди,
З тисячею масок,
Які ховають наші почуття…
В яких ми потрапляємо до казки,
З якої викидає нас життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153867
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.11.2009
автор: Puffy