Листопадові вірші
завше віддають прощанням
мають очевидний запах неминучої зими
Відчуття наче ноги на мінному полі,
і немає куди втікти
Час, стрілка за стрілкою збігає угору.
Часу немає.
Жінка заходить у Осінь
під руку любові,
і завше лишає цю ж саму Осінь одна
Сніг обважніло крадеться
по внутрішніх клаптях старого життя
Жінка пече пироги з чорницею,
в тісто місить себе
Не новина, констатація факту,
що лиш більше гнітить:
навіть власні голубі постелі
треба благати,
щоб на них спати.
По стелі малюють страховисьок сни,
за дверима чутно лиш кроки сусідської кішки.
На кухонній плиті вже три дні кипить вода.
Жінка заходить у Осінь
під руку любові,
чому ж вона завше лишає цю оОсінь одна?...
6.11.09 нічне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153798
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.11.2009
автор: Helena Autumn