Попід колесами
перших тролейбусів
гине ніч.
Ранок наляканий:
за перекладини
передплічь
міцно тримається
і колихається
мов сльоза.
Шляхом зарошеним
сунуть стриножені
небеса…
Вітер, укушений
ранньою стужею,
спаленів:
поре стилетами
поспіхом зметані
межі днів,
клаптями жовтими
клеїть підошви він
всім підряд.
Серце – у карцері.
Чути як панцирем
листопад
голосно гримає,
ходить під стінами –
стереже.
Скоро, подейкують,
прийде з виделкою
і ножем
геній безвиході
із нерозвіданих
диких місць:
вийме зі схованки
душу пожовану
і доїсть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153716
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.11.2009
автор: Tara Maa