Сипучі, зибучі піски,
Насипають терикони,
Могили вони,
Поглинають у себе все,
Що заважає
Гратися піщинкам у піжмурки,
До смерті
І неважливо чиєї,
Все туди затягують, в преісподню,
До пекла, а чи до раю,
Це вже вирішать там ,на небі...
То дивись, куди ступаєш
І йдеш,
Бо ще рано нібито туди,
Де не були ще ми,
А можливо просто не пам'ятаємо,
Ті часи...
Щоб душа не пішла раніш з землі,
Коли їй погано і витають хмари...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153574
Рубрика: Верлібр
дата надходження 04.11.2009
автор: Макієвська Наталія Є.