Місячна ніч - дивовижніша марева,
Золото ки́да навкруг.
Любо дивитися, як невибагливо
Світить чарівно - сонечка друг.
Я нахилився погратись з землею,
Квітам сказати: "Прокиньсь".
Я до природи звернувся душею,
І тиху шепнув: "Обізвись".
І тиша мені обізвалась святою,
Німою беззвучністю, як і колись.
А серце радіє, тобою, природо!
Лиш дякуй за все і Богу молись.
02.10.09
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153434
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.11.2009
автор: Raspros