Ми - спадок архаїчних поколінь,
Адже розуміння – сума не розумінь.
Ми по-різному живемо, втупившись в стелю
І вмираєм, залишаючи неопустелю.
Хтось лишає сліди, що приховують хвилі.
Хтось шукає фіалки, проходячи милі.
Альтруїзм, егоїзм – уже ролі не грає,
Адже власного Я в нас давно вже немає.
Підсвідоме бажання узурпує свідомість,
Нас цікавила завжди лише невідомість.
Відтак змінна оболонка й незмінні орбіти.
І якщо завтра буде, поквитаємося, світе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153282
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.11.2009
автор: уті-путі