Ворони чорніють на фоні блакиті.
І сонце в зеніті,
І небо в зеніті,
І люди в зеніті,
І сталлю укриті,
Бо прагнуть себе заховати від себе…
В калюжах є бруд. В калюжах є небо.
Наш час ще не настав. Та коли від настане?
І маски твої замінили омани.
День знепритомнів. Змінили пароль.
Манекен допиває ілюзій алкоголь.
Догораєш із спаленими власноруч мостами…
А очікування обростає гудками.
Тобі не відомо коли буде вчора.
Ти падаєш, падаєш, падаєш вгору.
Земля надто кругла, а ми несувмісні .
На жаль чи на щастя у всесвіті тісно.
Неминучі події поставили мат.
Але кожного стримує внутрішній кат,
Заманює в сіті,
В прозорі сіті,
В гальмівні сіті..
А ворони чорніють на фоні блакиті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153281
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.11.2009
автор: уті-путі