Сьогодні їхні погляди
зустрічались так,
ніби мікрочастинки
в колайдері,
всі їхні рухи рук
нагадували
космічний глибинний хаос,
їхній діалог -
то лише злітання з уст
незримого пилу зірок,
що пристає
на водоростях вій
і в зіницях блищить
ніби краплиночки гейзерів
з підземного царства
Ісландії.
Вся їхня мова -
суцільний балет:
як піруети й танець рук
між скелями
глибокої западини
мовчання;
то ніби рухи риб -
лиш міміка і жест -
то пантоміми крик
і віднаходження
навзаєм ув очах
таємних
загадкових атлантид...
Глухонімі...
Та відтоді,
коли у душах їх
захвилювались небо і моря,
сколихнувся
мов від землетрусу весь
їхній підводний тихий світ...
----------------------
(22.10.2008)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153017
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.11.2009
автор: Vikta