Гострий сонця промінь бігає по стінах,
хоче доторкнутись шиї і руки.
Клята та щілина на моїх гардинах,
все-таки розбудить…Спи кохана спи!
Ти така красива,ледь відкриті губи,
посмішка легенька,набік голова.
Із-під ковдри видно білі твої груди,
вигини овальні, контури стегна.
Мідна турка кави, хай бурлить на кухні,
я залюбувався…Піною стече.
Сяду тихо в крісло не пом’явши сукні,
ковдрою я вкрию, руку і плече.
Хай розбудить кава у цей світлий ранок,
і відпустять чари, що взяли в полон.
Милувався довго ніби наостанок,
поки ти дивилась свій хороший сон.
16.10.09
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152925
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.11.2009
автор: Олексій Тичко