Вона вже майже двадцять п’ять віків
Мужам ученим не дає спокою.
Вона – найзагадковіший з світів,
Описаний колись давно Платоном.
Повідав світові мудрець старий
Про землю, що звалася Атлантида.
Був, начебто, то острів чималий,
Де люди чесні й справедливі жили
Не було ще ні Кносса, ані Ура,
Європа доживала первість дику,
Атланти ж вже створили надкультуру,
І мудрі керували там владики.
На жаль не легко мир і спокій втримать –
Перемогла людей пиха й жадоба:
Вони пішли війною на сусідів
І проти них повстала вся природа.
Морська пучина острів проковтнула
За ніч одну страшної катастрофи,
А людство розвивалось і забуло
Атлантів досвід і сумні уроки …
…Її шукають люди сотні літ:
На Криті, на Азорах і Канарах…,
Про неї написали сотні книг,
Вона – сюжет на сценах, в кінозалах…
Це правда все? А може казка гарна?
Нехай питання ці учених мучать,
Та цей урок не може бути марним,
Інакше світ чека атлантів участь…
Івано-Фракнівськ
жовтень 2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152811
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.10.2009
автор: Сергій