Мені так важко чекати,
Так страшно що помру
І не зможу тебе обійняти,
Не зможу зізнатись, що люблю
Весь вільний подих ти украв
Тобою дихаю, не киснем
Верни, верни мене назад
Тут серце скоро трісне.
Мені так важко засинати
В цей тихий спокій увійти.
А ще важче уявляти,
Що ти можеш просто не прийти.
Не можу більше! Чуєш, я кричу!
Прийди! відразу зрозумію:
Задихнусь чи оживу?
Невже надію марно грію?!
Душа в чеканнях цих марніє,
Вогонь у серці затухає
Твій образ в пам’яті блідніє
А тіло ласку забуває.
Боротись з часом ми не в силі
Життя пливе - за ним і я.
Ти вибач долі нашій милій
Що так жорстоко розвела.
Мені так важко на тебе чекати,
Так страшно що помру
не зможу більше обійняти,
Не зможу зізнатись, що люблю…
9 березня 2009 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152776
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.10.2009
автор: Іма