Одної ночі обридає смак шоколаду,
лимонний чай немає запаху лимону,
желейні мішки навіть повтікали в море...
у звуках Portishead і Under Byen щось нове.
наче це всесвітня змова.
у icq прогортую пусті розмови.
у мокрих кедах кожен вечір повертаюся додому.
немає фотокарток Осені.
слова втрачають суть слова.
Ремарк і Гордер відкладені на вчора
уже покрились пилом, павуки розплели свої сіті
й покрали палітурку найприємніших книжок.
Антонича читаю у контексті відкритих дужок,
іду у п'ятий раз на "Амнезію" до театру,
не курю цигарок і часом вгадую чужі думки.
Лишень мені здається, що світ перевернув все навпаки?
Шукаю по кутках знакову систему Бога,
купую окуляри, але без скла,
я не шукаю більше привід до розмови...
я можу помилятись... але...
здається я більше не люблю Тебе!
Якась тепер своя я - не своя...
29.10.09 нічне. чи майже нічне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152574
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.10.2009
автор: Helena Autumn