Застиглою дермою ляже на листя
і трепетом листу на шкіру
цей блюз вечоровий. Думки – як намисто:
я жодній перлині не вірю.
Безтямно качаю долонею строфи;
завмерли, чекаючи, лузи...
Та будь-які фрази – немов катастрофи
на березі чорного блюзу…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152566
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.10.2009
автор: Tara Maa