Бухикаю хронічними розлуками
і кутаюсь в тепло вина з корицею.
Я не відкрию тОму, хто постукає,
а мовчки увійшовшому сміливцеві
запропоную чаю із оладками
і всього, що знайдеться тут хорошого.
Нехай заходить з власними порядками –
мені уже нічого не загрожує.
Бо віднедавна в цій холодній келії
і віра, і надія заборонені…
Зате духмяно стелиться під стелею
з коричних трубок дух умиротворення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152530
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.10.2009
автор: Tara Maa