Коли над світом падає зоря,
Знайдеш спасіння в безнадії смутку.
В нічних вогнях невисловлену чутку
Відчуєш, як цілунок упиря.
Тоді над світом падає зоря.
Відпустіть мене в височінь,
Хай побачу я неба синь,
Хай побачу я журавля
Раз єдиний, хоч іздалля.
Коли забуті встануть з домовин,
Позаздрять грішним праведні й святії.
Права заявлять втрачені надії
В бездум’ї переможних роковин.
Тоді забуті встануть з домовин.
Відпустіть мене в широчінь.
Пропадай, туга моя, гинь,
Пропадайте, журба і біль,
Сліз непроханих чорна сіль.
Коли розваги не знайдеш в вині,
Душа ввійде у жах життя нагою.
Ніхто не дасть мандрівнику постою
І сферу розіпнуть на площині.
Тоді розваги не знайдеш в вині.
Відпустіть мене в далечінь,
Пісне моя, до сонця линь,
Пісне моя, буди зорю,
Хай не стлію я, хай згорю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=15248
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.05.2006
автор: Alex Chadoff