Вогонь невпинної надії
Горить в мені
До поки ти
В мій бік розкрила свої вії
Та посміхаєшся...
Прости, -
За час, що не з тобою,
За дні, що тягарем розлук,
За Осінь мокрою журбою
І Листопадом твоїх мук
Спадає,
Ніби вітер долі
Зриває листячко років
Та снігом мрії задуває...
Я полум'я твоє узрів,
Воно таке яскраве, вільне,
Думками світлими палає,
Й життям,
Коханням неймовірним
Мене у грудях надихає!
У тім вогні я бачу очі
Твої і чую серця стук,
Він зігріває серед ночі
Теплом ласкавих, ніжних рук...
Ніякий вітер не зупине
Думок моїх,
Бажань, стремлінь,
Бо я лишень до тебе плину
Згоріти в полум'ї твоїм!
Щоб лютий час страшних морозів
Минув...
Повір, я не засну!
Наперекір життєвій прозі
Відчую вічную Весну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152469
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.10.2009
автор: Serg