Д.К.
Мій назавжди
Маленький хлопчику,
Мій стрункий,
Перелітний янголе!
Вже довіку
Сливовий спогаде,
Іще й досі
Неторканий глибоко.
І до рештків,до денця
Не звіданий.
Орле мій,
Під смугастими зорями,
Так прекрасно,
Мистецьки
Придуманий.
І так,власне,без права
Привласнений...
І до денця,до Меду
Не випитий:
Бо поверхня в тобі-
То вже глибочінь!
Бо не пристрасть-
Ще ніжність
Не спробував...
...Бо назавше самотня
Дівчинка.
Із патлатим волоссям
Каштановим,
Із щоками,з рум'янцем
Незтанулим,
Із шоками,
Як Поле баштанове.
Від ілюзії подиху,
Доторку
Твого
Теплими.
та,що клялася не писати вже більше й слова про любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152444
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.10.2009
автор: Світлана Пражко