Роки пішли чомусь все більш невільні.
Зірветься лист, і потягне з собою гілля.
А ми живем з тобою в божевільні.
А ми на похорон підем, замість весілля.
Щоразу постає нова залежність.
І потяг мчить на колії прогресу.
А за безмежністю нова іде безмежність.
Крізь перекат із плеса в інше плесо.
Все більше плавиться металу у плавильнях.
І навіть з током нанотехнологій...
А ми живем у тій же божевільні.
У різних формах різних аналогій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152224
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.10.2009
автор: Bodo