Пишу я, щось сама,
Хоча і не поетеса я,
Не критик я,
Бо пишу верлібром,
Не лауреат не Шевченківки,
Не Нобелівки,
Не світить це мені,
Я знаю,
Але, читаючи чужі вірші,
Дивуюсь інколи
І рима є, а пишуть оди " г ",
Порпаються у смітті,
Свого "Я" і своєї чорної душі
Та ще й видають нікчемнії книжки,
Кого і чому навчать вони?
Не знаю я...
Що може виросте з сміття?
Моєму класику поету,
Приходять поштою
І передають сотні,
Випущених збірок,
Він не знає,
Що с цим мотлохом( непотрібом) робити?
Раніше в туалет ходили,
А зараз на дачах палять,
Ой, як горять ци рими!
Тепло в хаті й на душі
І совість чиста у поета.
Спитала я його про те,
Що це ж таке,
Що класиків не видають,
А цю "туфту" так випускають?
На це він відповів мені:
"Якщо є гроші,
То кожний може свою "дурню" видати,
А які кошти мають класики- поети?".
Він теж мій критик, хоч і не геній,
Поезія моя-
" лубочная",
Як кажуть: " для народу" вона.
І видали Ви збірку пане
І вже поетом стали,
Чи як, чи що?
Ви маєте на все право?
Всерівно Вам теж не бачити
Вищеперерахованих премій,
Бо Ви не геній
І ніколи Їм не станете,
Бо пишете одне сміття
Для топки дач поетів-садоводів,
Пишіть Ви краще про природу та любов,
Про чисте, світле і привітне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151987
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.10.2009
автор: Макієвська Наталія Є.