Не потребую точки відліку і аналізаторства
Сьогодні опівночі в стонадцятий раз Тебе втратила
Монотонність чи моногамність... це вже пауза.
Моя любов спакована для новаторства.
Ти така сука!
Я вперше звертаюсь брудними словами до Тебе
Ти клятий егоїст і це має бути лиш Твоя проблема!
Я як амеба, форма моя міняється, мінлива атмосфера.
Після коротких розмов з Тобою, не можу вернутись до себе.
Як можна жити з Тобою під одним небом?
Спати в перетині простору і чути однакові запахи?
Як можна пити воду з одного водопроводу?
Як можна любити Тебе і ненавидіти в десять секунд?
Ти тварюка!
Ти зчерняєш мене побутовим "мерсі"
Ти б плював у обличчя котре цілував
Твоя нова повія виконує безліч захцянок
що ж до болю... він завжди тільки біль!
будь він в самотності, чи будь у кишені...
цей біль Твій.
Від Тебе і завжди Твій.
Вже немає у тому всьому межі, високо борту
Неможна скинути тіло своє у воду
От так і живи і постійно міняй природу
через те що комусь, як Тобі, треба вічну свободу...
24.10.09 нічне. безсмакове
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151632
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.10.2009
автор: Helena Autumn