На стежці в лісі - дикий крик.
Рудий малюк лежить розкутий...
По гіллю білка в кроні - брик.
Замерзли сльози, зараз - лютий.
Він плаче, кривиться, страждає,
Тримається ще за життя.
За пальчики мороз хапає.
Не чути матері ниття.
Недавно подих цього тіла
Ще мав в собі якусь надію.
Тепер душа вже відлетіла
У рай...(за це хоч я радію...)
Лишила сина й полетіла
За "рюмкой-стопку" запивать
Тепер лежить десь захмеліла
На долю сина - наплювать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151459
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.10.2009
автор: Андрій Конопко