В моєму просторі не вистачить терпіння,
Аби запрошувати смерть на карнавали.
Сил заспівати колискової для неба,
То може серце врешті кинуть напоталу.
Пропонувати нема сил. А стигми ширять
Чиїсь слова, чиєсь зникоме безгоміння.
Як розчинитись серед вулиці із брудом,
Коли лютневе не підкорює проміння?
Так неможливо, так нестерпно і до туги.
Розкрито карти, але туз не б'ють валетом.
Під серцем точиться якесь таке прозоре,
Якесь червоне, недолуге.
Може?
Де там!
24.02.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=15131
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.05.2006
автор: Vilna