Світає. Сонце тільки піднімається ввись. Тиша. Цю тишу лише інколи порушує море. Великі хвилі зрідка б’ються о скелі. У небі в’ється чайка. Вона, ніби жандарм, слідкує, щоб ніхто не потривожив спокій навколишньої природи.
Поряд по ще зовсім пустому пляжі іде дівчина. Холодна, не прогріта вода неспокійного моря омиває її босі ноги. Вітер грається русявими косами, лоскоче рожеве личко. Дівчина про щось роздумує. Вже і сльозинка появилась у її голубих очах. Та цього ніхто і не замітить. Красуня змиє її морською водою і піде, залишивши тут усі свої думки і переживання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151305
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.10.2009
автор: Леся Романюк