По літерах. Казала про святість. По літерах.
Як ще могла бачити чи трохи спостерігати.
Навмисне хапаю моментів обриси.
Навмисне сідаю серцем на шпагати.
І що? Весна? Коли по обличчю тумани.
Коли сподівалась на співи, а чую хворе виття.
Твоє? Моє? Зрештою, яка (до чорта) різниця.
У мене під ранок погані передчуття.
Потім? Потім якісь залишки зимового.
Але не хвилюйся, сліпим таки це все одно.
Навпомацки відчуваю чиєсь хрипіння.
Незабаром вдягнеться з обрубків кімоно.
1.03.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=15130
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.05.2006
автор: Vilna