Це що?Мабуть бездарна відповідь перед стратою,
Коли не відчуваєш зовсім потреби в тлумаченні,
Коли з блакитним зливаєшся без останку,
Коли запрошує, либонь, смерть на побачення.
То що? А я б мала принагідно заплакати.
Чи то подивитися очима, в яких повно безнадії,
В яких вчора топила принизливі літери,
В яких відбувається щось на зразок бездієвої дії.
А що? Звісно, в мені не виростити екзотики.
Я доволі звичайна, себто – майже примітивна,
Себто – не підтримую ніяких організацій,
Себто – моя свідомість дещо таки пасивна.
Ну що? Давай спробую завершити без сарказму.
Так, щоби кожен мав можливість отримати насолоду,
Щоби, власне, питання з приводу сліпоти
Не псували чимось гірким весняну воду.
12.03.06
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=15123
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.05.2006
автор: Vilna