Слухаю кроки тиші,
Пишу на пожовклому листі
Сухими сльозами
Візерунки малюю.
Минуле присутнє в кожній клітині
Душі.
Я спокійна. Поки падає листя…
Поки червоний корпус Шеви
Здається надто яскравим
Цього ранку.
А потім хмари… я хочу забутись.
Впасти в майбутнє, наче вперше.
Хочу бути
Нечуттєвою…
Значить сильною?
Вміти забити.
Вміти жити.
Світ не вибухнув.
Він стоїть. Такий спокійний і тихий.
Апокаліпсису не буде.
І всім байдуже.
І це до банальності суб’єктивно
Відчувати наш власний
Кінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151018
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.10.2009
автор: Night