Я від учора маю мрію,
Я зустріла її в очах,
Чия незбагнення сила
Поражає, мов лезо меча
Серед тисяч безликого люду
Ті очі знайшли мене,
Проникли в усі усюди,
Зв’язали без жодних тенет.
Без зброї, без права на дії,
Я стояла, прикута до них,
Відчуваючи, як надія
Воскресає (невже восени?!)
І нехай я – лише піщинка
У пустелі його думок,
Одного разу я неодмінно
Поновлю цей тісний зв'язок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150732
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.10.2009
автор: Фіалкова