Плили білі лебеді вранці по воді
Не відчували ні біди, ні загрози,
І ось почувся вистріл в, мить тоді,
Полились малого лебіденяти сльози.
Воно прихилилось до своєї мати,
Лебедиці куля в цілила в груди.
Вона лиш встигла йому сказати:
«Пливи скоріш на березі люди».
І промовила в останню хвилинку:
«Буду завжди оберігати тебе я,
Не бійся нічого моя люба дитинко»,
І полишила назавжди його вона.
Лебіденя кружляє деньочки і ночі
На тому місці де пролита кров,
Йому сумно, він всім серцем хоче,
Щоб ненька біля нього була знов.
На тій воді росте чарівна квітонька.
На пелюсточках її завжди роса
Білесенька немов, тая лебідонька
І на очах в якої, бринить сльоза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150417
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.10.2009
автор: Інночка