Не пригадаю точно як, знаю лише те,
В жарку пору народилась я пухке й мале.
Як на світі об’явилась, думала одна, -
Та вже мали неня й тато ще два янгола.
Ті «хвостаті» ангелочки – братики мої.
Ой вони ж мене любили…Боже борони!
Середущий все навчав їзді екстремальній,
Так що шрамик тепер є в біса сексуальний.
Ну а старший мій братусик теж авторитет -
Все навчав мене як треба «задочком вєртєть».
До подробиць розказали про сильную стать,
Так вивчала я мистецтво – вміння фліртувать.
Не було науки краще в книжних мудреців,
Ніж тієї, що навчилась у своїх братів.
От на радість мамі й тату, мужичкам на зло –
Розумашечкою стала! Кому ж повезло?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149657
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.10.2009
автор: nadionchik