Я незабуду усмішку твою,
І ніжність слів та рук переплетіння,
У твоїм серці тихо притаюсь,
Повір мені,бо ти моя надія.
Ми створені для цих палких ночей,
А світ навчився тільки підкорятись,
Йому я щиро дякую за це,
Лиш ти навчив по-справжньому кохати.
Зітру із пам`яті всю біль,що прожила,
Покину все,що зв`язане з минулим,
І лагідно до тебе притулюсь,
Життя своє по-новому спланую...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149434
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 11.10.2009
автор: Іра