РОЖДЕСТВО
На тихий снег церковный звон
ложится мирно и минорно.
Душа торжественно-покорно
ступает к Богу на поклон.
Как не легко, не просто ей,
израненной страстями света,
просить прощения, совета,
одетой в память прошлых дней!
Звон, резонируя с душой,
ярит скрываемые раны.
И плещутся земли обманы
неуловимою водой.
Ликуй душа, что ты жива
и не запятнана грехами,
и что ещё ликуют с нами
и снег, и неба синева.
Л. Горлач:
РІЗДВО
На тихий сніг церковний дзвін
кладеться мирно й урочисто.
Душі моїй зажурно, чисто
іти до Бога на поклін.
О якже, як нелегко їй,
побитій пристрастями світу,
іти до вишнього привіту,
вгорнувшись в древній коловій!
Та сніг дзвенить і дзвін спада
на ярі потаємні рани.
І журкотять землі омани,
немов невпіймана вода.
Радій же, душе, що тебе
не розп'яли іще гріхами,
що ще проміняться із нами
і сніг, і небо голубе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149253
Рубрика: Стихи, которые не вошли в рубрику
дата надходження 10.10.2009
автор: ksandr