Поводжуся, як чоловік
і ні сльозинки з-під повік
не пророню...
Тебе не полоню
ні поглядом, ні жестом
тому, що вже воскресла.
Бо народилась жінкою,
хоч почуваюсь чоловіком
й живу, наче каліка,-
чоловіками покалічена,
пригнічена,
та все ж, як чоловік!
Тому, що я кажу,не вір,
бо завтра я жорстокий звір,
сьогодні вовк в овечій шкурі...
Скажу:"Люблю!Ненавиджу!"
Проте, насправді байдуже...
Не вір, бо я тобою граю!
Я лицемірно посміхаюсь,
повторюючи всоте,
що я таки, сволота.
Проте, як жінка, я кохаю,
народжуюсь, живу і помираю
в цих почуттях.
Та є ще страх,
і це найбільш трагічно!
Боюсь, що стан шизофренічний-
моя біда навіки:
як в істинного чоловіка
єство моє дволике...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149218
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 10.10.2009
автор: Lorna