Із глибин свідомості
Чути кроки осені.
Хтось тихенько молиться...
Хтось з ногами босими.
Чуєш, вона радісна,
Як завжди, із фарбами...
Поки не награється,
І зима чекатиме.
Серце із тривогою
Стука десь, та далеко.
Де воно, знедолене?.. -
Грайся, осінь-матінко!
З листям хай з дерев літа
І в снігу холоне...
Літо котрі вже літа
Зникло крізь долоні.
В серці знову буде лід,
А навесні розтане.
Змиє сум - любові слід
Не вперше, не востаннє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148796
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.10.2009
автор: missin