Пробач мене кохана мила ніч,
За те що вчинком безрозсудним молодецьким
Прирік тебе на птах ранкових клич,
Безжально, мов нащадок половецький.
Я ненароком твою темінь смоляну
Перетворив на боязке сіяння неба
За те що знов сьогодні не заснув
Прошу не плач, холодних сліз не треба!
Мені сьогодні в чашку плакав виноград
Сльозами повними туги і хмелю,
А ти, натомість, скликала парад
Із сліз рибин на зачерствілу землю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148626
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.10.2009
автор: герой