Балконні перила як грати тюремні,
обмежений простір - метр на три.
Сидить сивий лицар і мрії даремні,
в картини вкладає, будує містки.
А пензель малює, кладе градієнти,
і фарби рожеві по всім полотні.
Узори квіткові, то смуги – моменти,
коли не чув голос,сумні були дні.
Сумна атмосфера у даль відлетіла,
дзвінкий чую голос, веселий твій стиль.
Знайомі всі тембри. Як дотик до тіла….
Для мрії не відстань…Всього двісті миль!
Я ноти складаю,вплітаю в романси,
в уяві акорди,реальний весь звук.
балконна в'язниця,уб'є мої шанси,
відчути насправді тепло твоїх рук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148443
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.10.2009
автор: Олексій Тичко