Ти досконала, щира і чарівна,
В очах горить незвіданий вогонь.
Сіяєш блиском, наче та царівна,
Відчути варто теплоту твоїх долонь.
Ніколи ще не відав подарунка
Дорожчого, ніж усмішка, не знаюча оков.
Чи вартий хто у світі Твого поцілунка?
Із уст твоїх, що свідчить про любов?!
Уже давно я сповнююсь жаги -
Тебе обнять і пригорнуть до себе!
Тебе, мабуть, придумали боги!
Та необачно випустили з неба...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148354
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.10.2009
автор: Андрій Конопко