Те, що зараз старанно пестиш
Своїм грубезним кроком
Ще вчора було ніжним листям,
Що торкалось долонь ненароком.
Знов ті самі стежки у лісі,
Знов ті самі весна і осінь,
Тільки Хтось раптом серце стиснув –
Чи то дощ, чи то неба просинь.
Де ті весни, що їх немає?
Де століття, снігами вкриті?..
Час по краплі від нас втікає,
На долоні дощем пролитий.
Так, життя – „божевільне ралі”,
Все, як треба – чарівно й просто,
Летимо в золотій спіралі –
Ми – лиш гості..ми тут лиш гості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147887
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 01.10.2009
автор: Marina Kiyanka