Ти мій навіки-
Це знають ріки,
Це знають море і поля
Та все ж,найкраще знаю я.
Немов той ангел із небес
Немов та квітка після снігу
Ти подарований мені,
І я розтоплю твою кригу.
Ти кажеш,що холодним став,
Я теж капризною буваю.
Ти ображатися почав
Та я таким тебе кохаю.
Таким гарячим і холодним,
Таким,яким родився ти.
Ти найрідніше,моє сонце
Ти найпрекрасніше в житті,
Я не люблю чорняві ночі,
Бо я не бачу твої очі
Вся ніч без тебе просто жах,
Сама не грію наш очаг.
Пробач мені за всі страждання,
За всі обіди,сварки,плач
Моє палаюче кохання,
Не хоче тих гірких невдач.
З тобою дивно ми зустрілись,
І дивно жити почали
На небі ангели покоперсались,
І нас з тобою в двох звели.
Любов свою я віддаю
Тобі,якого так люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146929
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.09.2009
автор: Наталя Матейчук