Зійди, янголе, із чистого неба,
Ступи на землю цю грішну,
Навчи мене, як жити треба,
І я з нуля усе почну.
Одітий ти у білі шати,
На мені ж чорне все вбрання.
І як посміла я прохати
Мені віддать твої знання?
Твої божественні зіниці
Так світло дивляться у даль,
Що хочеться лиш в них дивиться
І бачить радісну печаль.
Ти втілення краси й добра,
А хто є я? Людина!
Життя моє – для тебе гра,
Мої роки для тебе днина.
Ти був зі мною лиш хвилину,
Згадав про свої небеса
Й, змахнувши крилами, ти линув
Забув про землю ту, де я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145997
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.09.2009
автор: anastassya