Усі подруги стають ближчими, коли розповідають про свій перший раз. Іноді ми це і робимо назумисли, щоб з кимось зблизитись. Ну зізнайтеся, є ж знайомі круті дівчата з якими ви б хотіли подружитись, але спільної теми, крім сексу немає. У мене багато друзів, в тому числі і подруг. Звичайно, як хороша людина, кожну з них мені доводилось вислуховувати у важкий для них час. Ви не думайте – це для мене не нав’язливо (сама люблю душу вилити комусь), але іноді почуте мене вражає. Чому ми завжди робимо несерйозні речі в найсерйозніший момент і ніколи не вчимося на чужих помилках? Той, хто дасть відповідь на це питання може сміливо подаватися на Нобелівську премію. Дівчатка, не наступайте на граблі своїх подруг! Я розповім вам шість видів граблів, а ви взамін повинні ,принаймні, постаратися на них не наскочити. Оk?
Перші граблі
«Зґвалтована незайманка або двічі втратила цноту»
Коли вам майже чотирнадцять, - ви вважаєте себе майже дорослою. Дозволяєте собі слабоалкоголки, дискотеки та захоплення старшими, набагато старшими хлопцями. Я вас розумію, ви вважаєте, що однолітки -недоганяючі , нудні, недосвідчені зазноби. Вам вони цікаві так само, як мені вчорашні шкарпетки. Але ж якщо їх попрати і зачекати поки висохнуть, то можна ще раз ними скористатися, до того ж, це класна економія. Подумайте дівчатка над моїми словами, нам нема куди спішити, ще ціле життя попереду. Розумієте, старші хлопці завжди будуть, а от однолітки виростають і як же вони міняються…
Моя подруга№1 (так будемо їх називати) була сучасною дівчиною і звичайно, з дитинства мала своє захоплення. Це був сусід, дуже, дуже привабливий, високий, з великими голубими очима, брюнет, добрий, ввічливий, вихований, ідеал……….,але одружений. Мрія про нього чимось нагадувала грішного ангела. Час ішов, подруга№1 дорослішала, а ідеал ставав ще більш одруженішим. Вона не раз уявляла, як він вривається в кімнату викрадає її… і вони живуть довго та щасливо. Не смійтесь, в кожного це по своєму. Табу накладено на одружених, а не на мрії про них. От чому класні пацани так рано женяться? Мабуть бояться піти по руках, хоча… не знаю.
Можливо ця історія так і закінчилася б, якби Ідеал не мав старшого брата. На перший погляд – красунчик, зваблива посмішка , любить зарисуватися, але всередині - якийсь монстер чи демон. Якби Бог давав людям обличчя відповідно до їхніх душ, то в цього воно було б в сто разів гіршим ніж у Квазімодо. Це якийсь моральний урод з вродженою вадою у мозках.
Як можуть два брати бути такими різними, вони ніби вода і вогонь, небо і земля, життя і смерть, рай і пекло.
Так ось, Подруга№1 зрозуміла, що з Ідеалом нічого не буде і почала дозволяти собі зиркати на його старшого брата. Ця ситуація нагадує цукор. Як саме? Зараз поясню. Ти чудово розумієш, що цукру їсти не можна, бо можеш набрати зайву вагу, тому купуєш замінник і з легкістю забуваєш про кілограми. Але ж це тобі набагато більше коштує: по-перше – він дорожчий, а по-друге – «хімія». Розумієте, що виходить?! Ми самі себе обдурюємо. Подруга№1 і не помітила як привикла до такого «замінника», а він собі мотав на вус як можна малолітку перетворити на плід його фантазій.
Хочу відразу сказати, що цей Замінник мав якісь сексуальні нахили до садизму, вірніше любив поєднувати їх. Йому подобалось коли дівчина пручалась, билась, не з легкістю віддавалась. Для нього це було в сто раз сильнішим стимулом, ніж для нормального пацана танець стриптизерки на ногах. Іноді навіть кохаючись з своєю дівчиною він проявляв агресію, міг потягнути за волосся, надто сильно стиснути руки чи грубо взяти за таз. Випадки були різні, але ніхто цього не знав. Не знала і Подруга№1…
Одного осіннього вечора у сусідньому селі було весілля, вся молодь туди поїхала, лишилися тільки ті, хто не мав транспорту. В тому числі була і Подруга№1 з Замінником.
Вечір тоді був якийсь каламутний, нічого не сходилось, запасні і не запасні плани зруйнувались, ще й на додачу дощ почав моросити в парі з холодним вітром. Подруга№1 зі своєю знайомою вирішили піти додому. Десь о десятій годині до дівчат з пляшечкою вина та шоколадкою навідуються два друга. Вірно мислите, це був наш Замінник. Такий весь невимушений, з награною наївністю стоїть у дверях і говорить: «ви також не поїхали на весілля?», ніби ах, якийсь збіг обставин, це просто доля, що я вирішив зайти. От чмо, добре ж знав, що дві малолітки не скажуть йому: «іди на… разом зі своїм вином». «Заходь, сідай», - ледве не в один голос виблиснули дівчата, які так зраділи, що вечір дарма не пройде, і зовсім не подумали чого дорослі хлопці прийшли до них в таку пізню пору, ще й з пляшечкою винця.
Після тривалої розмови про ні що, Замінник вирішив робити перші кроки до зближення. Спершу були незначні зиркання в її сторону та легеньке підморгування. Потім хлопці нібито вийшли на перекур, а коли прийшли – зовсім випадково помінялися місцями. Така на перший погляд безневинна гра дорослій людині здавалась б примітивною та підозрілою, але дівчата й гадки не мали, що нічого не робиться просто так.
Десь близько півночі Замінник з Подругою№1 вийшли, ніби, подихати свіжим повітрям, та виявилось що це «свіже повітря» є тільки в його кімнаті.
Ви не подумайте, що вона малолітня шлюшка, в такому віці не всі дівчатка знають, що хлопці ведуть в пусту квартиру їх не просто, щоб поцілуватись і фільми подивитись. Хоча все так і розпочиналось.
Телевізор, компіленти, поцілунок. Раптом вона відчула його руки у себе на грудях: «Що тут такого, всі дорослі так роблять» - постійно в собі промовляла і намагалась цими словами себе ж заспокоїти.
Рідні мої, зізнаюсь вам, не всі дорослі так роблять, особливо на першому побаченні. Так може робити тільки той, хто не поважає вас, або хоче швидше «використати», посилайте таких «лазерів» чим по дальше.
Поцілунки Замінника ставали все більш пристраснішими, а руки все
опускались нижче і нижче.
- Що ти робиш?
Уже роздратованим голосом промовила Подруга№1.
- Розслабся!
Цинічним тоном він відповів і продовжив розщібати блискавку у її джинсах.
- Припини, це вже не прикольно!
Намагаючись його зупинити крикнула. Та Замінник неначе голодний тигр з ще більшим апетитом накинувся на дівчину. Від шаленої стимуляції в нього почали трястися руки, а блискавка як на зло заїла, хоча така перешкода ще більше додала йому жаги. Подруга№1 намагалась відірватись, але ці старання прирівнювались до мурашиної боротьби. Якимось скаженим поглядом він глянув на неї і одним ривком зірвав блискавку. Від шоку дівчина навіть не кричала, лише пручалась, вона все таки надіялась, що Замінник схаменеться і за все перепросить. Заламавши руки він почав розщібати свої штани. Це було найгіршим відчуттям у її житті, Подруга№1 добре розуміла, що вже все це просто так не припиниться. Вона відчула як він взяв її за ноги і грубо розвів їх в бік. Огиднішого дівчина нічого ніколи не відчувала, темнота охопила не лише кімнату, а й її серце. Як же вона благала його припинити, це було найголосніше шептання та найтихіше кричання в цілому світі.
За дверима стало чутно якісь кроки, що зростали все гучніше. Це була матір Замінника, яка могла б просидіти у своєму барі хоч до ранку, якби клієнти були. Та напевно дощова погода з сусіднім весіллям завадили їй повтішатися з п’яних облич чоловіків.
На щастя квартира знаходилась на першому поверсі і ті змогли втекти до того як вона їх побачила. Уявляю, який би галас влаштувала. Точно не повірила б, що її синочок зміг скривдити когось, а на дівчину такого б наговорила, що в’янути почали б не тільки вуха.
Цей вечір був найжахливішим у житті Подруги№1 і найгірше вона нікому не могла про це розповісти. Не те, щоб не було подруг, просто боялась навіть зайвий раз вимовити його ім’я. Вона не винила Замінника в тому, що він її зґвалтував, лише себе. Постійно думала:
- Що я наробила? Як же я могла? Чому я не кричала? А що було б якби хтось почув? А що буде, якщо хтось дізнається?
Останнє запитання її мучило більш, ніж сам факт зґвалтування. А що ви думали? це - «село, не люди..», ніхто б його не звинуватив, лише її. Сказали б тільки: «от малолітня шльондра як скаче по хлопцях». В селі люди думають так, як легше думається. Не судіть їх, життя важке.
Пройшов приблизно рік як Подруга№1 наважилась цим поділитись з кимось. Їй полегшало, але біль до кінця не зник. Пройшов ще рік, час рану залікував Подруга№1 почала жити нормальним життям, зустрічалась з хлопцем, але не могла уявляти як би кохалась з ним.
Вона весь час розповідала, що не проти ще раз попробувати з сусідом.
Чесно, я сама не розумію звідки в неї появилась пристрасть до Замінника, але вона його хотіла. Можливо таким способом змогла б перекрити ту жахливу ніч. На цей раз все буде за її згодою, а той раз був лише початком, треба все закінчити.
Не дивуйтесь,мабуть, це психіка зґвалтованої незайманки, вона ладна на все піти заради того, щоб бути не зґвалтованою.
Довго Подруга№1 підшукувала момент, щоб зблизитись. Тепер все навпаки виходить: вона стає тигром, а він мурашкою. Замінник не проти повторити ту ніч, але, та ніч, не повториться, не буде наляканої дівчинки, яка відштовхуючи стимулюватиме його, буде, ця ніч і буде, ця дівчина.
Нарешті знайшовся підходящий час. Це була середина літа, Замінник якраз купив собі новенький мотоцикл, катаючись він і натрапив на двох тих самих дівчат. «Чудовий шанс закінчити своє діло» - ці слова так і блищали у його очах. Подруга№1 вела себе спокійно, врівноважено, навіть частково байдуже. Вона рішуче сіла на мотоцикл і сказала: «Рухайся!».
Доїхавши до якихось кущів обоє злізли з мотоцикла, Замінник підійшов до Подруги№1,почав її цілувати та торкатись. Він чекав пручання і криків, але на цей раз нічого подібного не було, навіть намагався зробити їй боляче стиснувши горло, натомість вона почала стягувати з нього штани. Повністю розгублений Замінник відкинув дівчину і крикнув:
- Та що з тобою, тобі не страшно, не боляче?
- Не знаю, а як це?
Спокійним голосом відповіла Подруга№1.
- Іди до мене – продовжила вона.
Замінник глянув на тіло що лежало і подумав: «Що я, малолітку якусь там не зможу взяти».
Вони довго займались сексом, але кінця ніхто не відчув. Коли Подруга №1 одягалась, то на ногах побачила кров.
- Так не буває – спочатку подумала вона, та згодом – Чому ж не буває, це ж перший раз…
Я сподіваюсь, що ви зробили для себе висновок. Ніколи не пийте чай із замінником, хочете схуднути, забудьте про цукор і насолоджуйтесь смаком трав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145722
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.09.2009
автор: Іма