Підлий Макс мені попався,
щоб розбити мені серце,
серце моє піддалося,
але розум всеж мій вперся.
Я не дам тобі пропасти, -
каже він мені щосили,
Але я його кохаю!!!,-
серце бідне говорило.
Не такий він і прекрасний, -
розум мій невідступався.
В очі ти йому дивився?, -
серце ніжно запиталось.
Погляд можна підіграти,
щоб тебе заполонити, -
відказав мій лютий розум,
і у думку погрузився.
Розуме ти мій прекасний,
я згасаю й пропадаю, -
серденько вже помирало.
Але знай, що розум без кохання,
неіснує ще на світі.
І я знаю, з часом,
тобі доведеться це зрозуміти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145492
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.09.2009
автор: bee