Він ніколи не плив крізь Дніпро,
Він не знав українського гімну.
Шанував українське село
І любив він СВОЮ Україну.
В нього кров не жовто-блакитна,
Але він у душі патріот.
В нього мрія одна – Україна єдина
А печаль – український народ.
Не відмінює він ні «пальто» ні «кіно»,
Не лежить на поличці кобзар.
Щодо пісні народу йому все одно,
Все одно, хто коли що сказав.
Але погляд палкий і в те вірить душа,
Що країна його не загине.
Кілька сотень разів він її захищав
Батьківщину свою – Україну.
Не носив на плечах вишиванку.
На столі не лежать рушники.
Не співає він гімн на світанку,
Не говорить промові тяжкі.
Він солдат, він людина і тільки.
В нього безліч печалей, незгод.
Але все ж, назавжди і навіки
Він Людина. Він – патріот.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144734
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.09.2009
автор: Синонім_вітру