Осіння злива у мені
Вже заливає все до краю...
А я не можу, -
У вині
Червонім душу сповідаю!
Куди ж, кохання, ти втікло?
Чому печаль лише співає?
А злива б'є
В моє вікно
І думки біллю розчиняє
Ще вчора в Літечко злетів
Несамовито так, гадаю
Кохати я лишень хотів...
Та Осінь знову,
Пам'ятаю
Твої слова, чудова мить,
Навіки разом
Завжди будем!
І подих сильно так тремтить
І вириває серце з грудей...
Чому у Осінь ти втекла?
Не хочу я, тебе чекаю,
І вірю, -
Літнього тепла
У серці ще достатньо маю,
Так хочу знову разом бути
Й кохання наше зберегти,
Щоб пригорнутися,
Відчути
Як пристрасно палаєш ти!
З думок - намисто нанизаю,
Словами ніжними - переплету,
У мріях
Знову в ніч злітаю,
У завтрішню солодку ту!
А потім буде особливий
Щасливий день,
Я б так хотів,
Щоб на руїнах тої зливи
Зізнатися тобі без слів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144596
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2009
автор: Serg