Іду по Львову вузенькими вулицями,
Думки рояться, як сонні джмелі ...
Доми між собою зажурено туляться,
Ніби місця немає на львівській землі.
Дощик розмірено з небес накрапає,
Листя пожовкле тихо падає вниз...
Вийшов священик, рукою махає,
Краплі дощу ніби змахує з риз...
Місто сховалось в мороку мряки,
Розчинились в тумані старовинні доми.
Я в тумані іду і сприймання двояке,
Ніби міста нема...
Залишився туман... та заплакані ми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144273
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.09.2009
автор: Володимир Кухарчук