замикаючи літо на ключ,
залишаю емоції, речі...
я вбираю цю мить голіруч -
і від гір вивільняються плечі...
впертий день, що іти не хотів,
засинає у листя в долонях:
він у них зеленів, він їх грів,
та прокинеться золотом в скронях,
Першовереснем, трунком п'янким,
постарі́лим на ще одне літо...
в скронях-зо́лоті - діти-дзвінки,
і не знаєш - тужи́ть чи радіти...
(в ніч на 1 вересня 2009р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144062
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.09.2009
автор: Рені